Актуальність Основне завдання сучасної школи - створення нового освітнього простору, головними засадами якого є безпечне навчальне середовище, а також забезпечення прав, свобод та інтересів дітей. Сьогодення освіти характеризується потужною реформою галузі, що базується на Концепції НУШ. Проте, дуже часто в освітніх закладах поряд із позитивними моментами постає проблема булінгу та порушення норм поведінки учнями, що не дозволяє в повному обсязі досягти поставлених демократичних орієнтирів. Серед сучасної учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, довготривалих агресивних проявів у міжособистісних стосунках підлітків, здійснюваних самими дітьми одне до одного. Тому, дуже важливо, щоб учні, їх батьки та вчителі були проінформовані про таке негативне явище як булінг, його ознаки, наслідки та шляхи реагування, а головне, як його уникнути. Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника або однокласниці – є ознаками нездорових стосунків, які можуть привести до цькування – регулярного, повторюваного день у день знущання. За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні, так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і насміхань: 10% – регулярно (раз в тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню зі сторони однокласників; 26% батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу. Дослідження, проведені у 2018-2019р. у нашій школі з питання поширення булінгу серед учнівської молоді, також підтверджують актуальність даного питання. У дослідженні приймали участь учні 5- их, 7- их, 9-их класів. Загальна кількість респондентів - 249 учнів. У анкеті містилося 11 запитань. 61 відсоток опитаних учнів визнали, що хоч раз у житті з ними траплялися випадки булінгу. В ситуації булінгу 43% опитаних були у ролі жертви, 14% - у ролі агресора і 56% - у ролі спостерігача. Деякі учні у різних ситуаціях були у різних ролях. Найчастіше діти потерпають від булінгу у школі від однолітків. 13% дітей визнали, що нікому не розповідають про випадки булінгу через сором та страх більшого прояву насилля. За результатами дослідження було зроблено висновок, що учні та педагогічні працівники потребують такого стану освітнього середовища, в якому вони відчуватимуть фізичну, психологічну, інформаційну та соціальну безпеку, комфорт і благополуччя. Безпечне і здорове освітнє середовище є сукупністю умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної або моральної шкоди. Тому, згідно Закону України «Про освіту», Конвенції ООН про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства», Державної цільової програми «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькування)», наказу МОНУ «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» від 26.12.2019р. в нашій школі було розроблено Антибулінгову політику, яка регулює стосунки між усіма учасниками освітнього процессу щодо питання захисту дітей від насильства та зловживань з боку однолітків і дорослих (батьків, опікунів або працівників навчальних закладів). 3 Мета: створити безпечне освітнє середовище, яке забезпечує оволодіння учнями компетентностями, необхідними для життя, та формує культуру безпечної здорової поведінки всіх учасників освітнього процесу. Завдання: 1. Обгрунтувати умови для створення безпечного освітнього середовища в школі, що включає психологічну та фізичну безпеку учасників освітнього процесу. 2. Визначити стан, причини і передумови поширення булінгу (цькування) в школі. 3. Підвищити рівень проінформованості учасників освітнього процесу про булінг (цькування). 4. Формувати вміння асертивної поведінки та усвідомлення булінгу, (цькування) як порушення прав людини. 5. Виховувати в учасників освітнього процесу нетерпиме ставлення до насильницьких моделей поведінки. 6. Скласти доступний алгоритм реагування та протидії булінгу. 7. Сформулювати конкретні рекомендації учням, педагогічним працівникам, адміністрації школи, батькам щодо організації безпечного середовища в школі. Очікування: запобігання виникненню булінгу в освітньому середовищі. Антибулінгова політика школи ґрунтується на пріоритетах та цілях, які визначені комітетом ООН:  взаєморозуміння;  взаємоповага;  дружня атмосфера;  пріоритет прав людини;  толерантність;  постійний розвиток;  активна життєва позиція;  здоровий спосіб життя;  людяність;  порядність;  повага до приватного життя;  мир;  єдина країна. Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в школі ґрунтується на принципах:  недискримінації за будь-якими ознаками;  ненасильницької поведінки в міжособистісних стосунках;  партнерства та підтримки між педагогічним колективом школи і батьками (законними представниками) малолітнього чи неповнолітнього здобувача освіти; 4  особистісно-орієнтованого підходу до кожної дитини;  розвитку емоційного інтелекту учасників освітнього процесу;  гендерної рівності;  демокртичності в прийнятті рішень. Теоретичні засади Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців та педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву – булінґ. Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» – задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини. Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які мають яскраво виражені характеристики зовнішності, поведінки чи проблеми зі здоров’ям.  Фізичні відмінності – носять окуляри, погано чують, мають порушення рухового апарату, фізично слабкі.  Особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні.  Особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, мають надмірну худорлявість чи повноту.  Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими, ніж з однолітками.  Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.  Відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти).  Деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).  Знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні.  Високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення. Форми прояву булінгу 1. Вербальний булінг Словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.). 2. Фізичний булінг Фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування. Полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином. 3. Соціальний булінг Соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції. Припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапези за обіднім столом, гри, заняття спортом чи громадської діяльності. 4. Кіберзалякування 5 Кіберзалякування (кібернасильство) або булінг у кіберпросторі полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину. До булінгу (цькування) в школі належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні школи та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, їдальнею тощо) та (або) за межами школи під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи школи, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою директора школи, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти. Ознаки булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме:  умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;  словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;  будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;  будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;  інші правопорушення насильницького характеру. Проявами, які можуть бути підставами для підозри в наявності випадку булінгу (цькування) учасника освітнього процесу в закладі освіти, є:  замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;  неврівноважена поведінка;  агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;  різка зміна звичної для дитини поведінки;  уповільнене мислення, знижена здатність до навчання;  відлюдкуватість, уникнення спілкування;  ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися;  занижена самооцінка, наявність почуття провини;  поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги;  демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу; 6  схильність до пропуску навчальних занять;  відмова відвідувати школу з посиланням на погане самопочуття;  депресивні стани;  аутоагресія (самоушкодження);  суїцидальні прояви;  явні фізичні ушкодження та (або) ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо);  намагання приховати травми та обставини їх отримання;  скарги дитини на біль та (або) погане самопочуття;  пошкодження чи зникнення особистих речей;  вимагання особистих речей, їжі, грошей;  жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток сексуального (інтимного) характеру або інших відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці;  наявність фото-, відео- та аудіоматеріалів фізичних або психологічних знущань, сексуального (інтимного) змісту;  наявні пошкодження або зникнення майна та (або) особистих речей. Наслідки шкільного насилля Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:  неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;  негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі;  неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;  девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності. Сторони булінгу (цькування) - безпосередні учасники випадку: кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності). Кривдник (булер) - учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, яка вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу; Потерпілий (жертва булінгу) - учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування); Спостерігачі - свідки та (або) безпосередні очевидці випадку булінгу (цькування).